Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Максимом Білявським, начальником відділу зв’язків з громадськістю та пресою ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», кандидатом технічних наук. − Максиме Леонідовичу, вже три роки ви очолюєте прес-службу Укртрансгазу, і ні для кого не є таємницею, якого рівня досягла діяльність цього структурного підрозділу за цей час. З чого ви починали, як планували свою діяльність на цій посаді? − Три роки тому прес-служба Укртрансгазу отримала сприятливі умови для втілення стратегічного плану комунікацій підприємства, який базувався на філософії: все починається з колективу, який генерує перемоги. Чому так? Тому що найперше треба бути зрозумілими собі − колективу Укртрансгазу. Нам це вдалось. Наш колектив усвідомлює єдину стратегічну мету: зберегти обсяги товаротранспортної роботи і допомагає у цьому побудована дієва система внутрішньокорпоративної комунікації. По-друге, ставилось завдання − бути відкритими та зрозумілими для суспільства, для якого працюємо, аби свідомість наших співгромадян протистояла ворожій пропаганді. У військовій термінології це так звані механізми контрпропаганди. Думаю, ми виконали і це завдання. Систематично проводяться інформаційні компанії з протистояння безпідставним звинуваченням щодо нібито несанкціонованого відбору транзитного газу та інші заходи. Окрім глобальних задач, вступаємо у дискусію з регіональними політичними маніпуляціями, зокрема розвіюємо чвари щодо низькоякісного газу в системі. По-третє, ми ставили собі за мету − бути відкритими для контрагентів, з якими працюємо, адже це підтримка іміджу надійного транзитера природного газу. Тут ми зробили достатньо, але попереду нові виклики, а саме поширення інформаційної політики Укртрансгазу в Європі. Ми − сучасний оператор газотранспортної системи, і про нашу професійну роботу мають знати європейські партнери. − Якою нині є діяльність колективу відділу зв’язків з громадськістю та пресою? − Найперше завдання відділу зв’язків з громадськістю та пресою є таким: репрезентувати у доступній та зрозумілій формі важливу та необхідну інформацію для учасників ринку газу. Водночас ми працюємо з усім колективом Укртрансгазу, розвиваємо проінформованість кожного про діяльність підприємства – власне це перша задача комунікаційної стратегії, яку обрав кілька років тому. Між іншим, мене часто запитують, чому багато соціальних новин на сайті, моя відповідь проста: немає соціального життя в колективі – немає живого колективу, а значить, сильного підприємства. Тому принагідно дякую колективам філій та структурних підрозділів, які підтримували наші ініціативи та з нами співпрацювали. − Якими здобутками пишаєтесь? − Здобутків багато. Зосереджусь на останніх. Завдяки злагодженій та творчій роботі нашого колективу вдалося реалізувати такі цікаві інформаційні проекти: «Будні газовиків», започаткувати телевізійну програму «Енергетична свобода», яку плануємо транслювати на Першому національному. Та найбільшим задоволенням для мене є робота над тематичними документальними фільмами, які мотивують. Ось деякі з них: «Енергонезалежність», «Загартовані війною», «Енергетичний міст», «Війна з перших вуст». Пріоритет нашої роботи бути частіше у регіонах, ближче до тих, хто своїми руками підтримує потенціал газотранспортної системи України. Люди мають відчувати, що вони не одні. І для нас потрібно відчувати настрої у колективах. Хоча не завжди це доречно – намагатись відчувати настрої в колективах (посміхається – ред.), особливо під час ліквідації аварій: тут знаю по собі, найкраща допомога − це не заважати та не крутитись під ногами. Запам’ятався випадок, коли у лютому місяці минулого року, надвечір, розгерметизувалась свердловина газосховища, інформувати громадськість потрібно було оперативно (адже загроз не було), бригади працювали всю ніч (виконували надважливі задачі), і аби не заважати їм, були змушені від’їхати на безпечну відстань і чекати ранку, коли обсяг робіт зменшиться, і ми зможемо повернутись до всіх. Екшн-картинка для журналістів – головне наше завдання під час презентації об’єктів ГТС. Щорічно ми виконуємо щонайменше три прес-тури, охочих поїхати на екскурсію завжди достатньо, і це тішить. До того ж, прес-служба Укртрансгазу є не тільки ефективним центром комунікацій, ми в міру своєї компетенції виконуємо додаткову соціально важливу функцію – це лінія корпоративної довіри. Проблеми зі здоров’ям співробітника або членів його родини, недотримання на робочому місці кодексу корпоративної етики, − таке коло питань стає додатковим навантаженням, яке слід вирішувати, аби усі були задоволені. − Що найяскравішого і, на вашу думку, найвдалішого було зроблено протягом останніх трьох років? − З частини внутрішніх комунікацій, для мене найрейтинговішим проектом було «он-лайн» голосування та трансляція корпоративного фестивалю художньої самодіяльності. Хочеться таку практику перенести на корпоративну спартакіаду, яка відбудеться незабаром. Ми щодня підвищуємо вимоги до себе. Постійна невдоволеність зробленим та бажання виконати задачу краще − така риса характеру об’єднала прес-службу Укртрансгазу. Пам’ятаєте фільм «У бій йдуть одні старі» з легендарним українцем Леонідом Биковим? У фільмі його підрозділ мав неформальну назву «Співоча ескадрилья». Так і у нас, крім виконання своїх безпосередніх посадових обов’язків, кожен має свій творчий талант. Наприклад, я граю на кларнеті, але мені так і не вдалося, через надмірну зайнятість, стати учасником апаратівського самодіяльного колективу. Натомість, у нашому підрозділі є золотий голос Укртрансгазу, це Ви − Наталія Бортник. Незважаючи на шалену завантаженість, Ігор Кравчишин знаходить час на спорт − він капітан успішної футбольної команди апарату управління Товариства. У нашому колективі є талановитий дизайнер та художник Євген Довгуша, який був ініціатором написання картини для жінок нашого підприємства. Креативність Каріни Авакян допомагає реалізовувати соціальні та благодійні проекти в цілому. Творчість нам допомагає бути простішими та зрозумілими для інших. В комунікації це важливо. На мою думку, на сьогодні в Укртрансгазі функціонує дієва команда медіа-менеджерів, в якій ми усі рівнозначні партнери. − Максиме Леонідовичу, політика Укртрансгазу у сфері і зовнішніх, і внутрішніх комунікацій саме за вашого керівництва вийшла на кардинально новий рівень. Як вам це вдалося і чи задоволені ви зробленим? − Сьогодні, з огляду на виконане, скажу відверто: зробленим задоволений, прозорий механізм комунікацій державного підприємства функціонує. Для мене це найбільша нагорода, адже колектив прес-служби робив пожертви для реалізації спільної ідеї. Хтось в пожертву зробленого покладав свій вільний від роботи час, хтось відпустки не мав, а дехто і перше, і друге. Особисто я призупинив роботу над докторською дисертацією, яку мав захистити ще у 2015 році. Принаймні так планував у 2010, коли здобув ступінь кандидата технічних наук. Для Укртрансгазу − це нормально, в наших регіональних підрозділах самовідданість взагалі зашкалює, і це є двигуном наших успіхів. Тому не можна допустити втрати самовідданності колективу, для цього люди мають бути мотивовані та правдиво проінформовані. Власне для цього ми і працюємо, для цього і не шкода робити пожертви. − Що мотивує і допомагає вам у роботі? − Цікаве питання, дякую. Моє дитинство, у вільний від навчання час, проходило у батька на роботі, між справжніх газовиків, диспетчерської та аварійних машин. Тому підприємство вважаю своїм другим домом, в якому хочу, аби було затишно, для цього працюю і стараюсь. Що допомогає? Найперше, це духовне – Віра. Друге – це усвідомлення того, що є група підтримки: родина та колеги по роботі. − Якими є ваші плани на майбутнє, що нового чекати від молодої і креативної команди відділу зв’язків з громадськістю та пресою Укртрансгазу? − Думаю тут доречно сказати: час покаже. Але моє найбільше бажання, аби не було втрачено те, що зроблено. Також мрію, аби кадровий потенціал зміцнився, зокрема Ігор Кравчишин захистив кандидатську дисертацію, яка присвячена пошуку витоків газу на ПСГ засобами безпілотних літальних апаратів. Це досить цікавий кейс, реалізувавши який ми черговий раз підтвердимо інноваційність Укртрансгазу в родині європейських газотранспортних операторів. Він готовий, але напружений графік на роботі не завжди дає змогу оформити результати. Бажаю успіхів Євгену Довгуші в розвитку ідеї твердотільного імітаційного моделювання наших виробничих об’єктів для подальшого використання в комунікаційних задачах. Також, сподіваюсь, що Наталія Бортник та Каріна Авакян підсилять напрямок внутрішньо-корпоративних комунікацій та поліпшать роботу редакції журналу «Трубопровідний транспорт» і телевізійної програми «Енергетична свобода». Ідей та планів достатньо, але найкращий екзаменатор − це час. − Дякую, Максиме Леонідовичу, за щире інтерв’ю. Бажаю вам нових звершень у роботі прес-служби Укртрансгазу, а у близькому майбутньому − завершити написання докторської дисертації і стати доктором технічних наук. − Спасибі. Інтерв’ю провела Наталія Бортник http://utg.ua/utg/media/news/2017/05/bilyavskiy-report-2017.html
|